Просто слухати:
як рухається кров у тілі юнім;
як б'є у шибку дощ;
як в пучках кришаться горіхи, хліб, земля.
Закрити очі на часину щоб дивитися калейдоскоп,
через який свідомість світло розливає, форми, сенси.
Чуття зливаються у щось одне
і ти на смак куштуєш вітер,
руками слухаєш слова: то гострі, то тупі, то патоко-солодкі.
Усе вібрує: простір тіла, де музика зароджена живе і простір поза тілом,
де також музика, рожденна в час творіння,
не затихає ні на мить.
Ця благодать, це просвітління ніколи не кінчається,
бо в них нема початку.
Рождає коло коло, нижеться спіраль,
разок намиста падає у воду:
стає водою, світлом золотим,
що не вмира ніколи...
Про100 слухати як
© Copyright: Валео Лученко, 2014
Свидетельство о публикации №114031608458
Свидетельство о публикации №114031608458
Рецензии
Моя рука
шприц
укол
ватка
і ось Ваш вірш - він уже в мені) розчиняється)
Русалка Лая 17.03.2014 12:24 • Заявить о нарушении
шприц
укол
ватка
і ось Ваш вірш - він уже в мені) розчиняється)
Русалка Лая 17.03.2014 12:24 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.