Червоне сонце сіло за Кримськими горами,
Де була груда снігу, там ватри жар тепер.
Ми цілий день ішли чудовими стежками.
Сиджу біля багаття, а сніжний ліс завмер.
Думки літають в небі - зловити не зумієш.
Живе в них серцю мила ця пристрасть до доріг.
Коли підеш у гори - мене ти зрозумієш.
Не бійся перешкод, переступи поріг!
І холодно мені - весною Крим суворий!
Вся їжа та намети перетворились в лід...
Хоч ми позамерзали, а все одно бадьорі,
Бо знаєм, що залишимо в горах відважний слід!
В горах
© Copyright: Александра Котляр, 2014
Свидетельство о публикации №114031600816
Свидетельство о публикации №114031600816
Рецензии