Вона одна...

Де небо синє, золоте колосся,
Співуча мова, пісня солов'я,
Там, де віків далеких стоголосся,
Там Україна, там любов моя.

Вона красива, горда, незалежна
Та дуже мудра, хоч і молода.
Її душа хоробра, та безмежна,
І чиста, як криниць її вода.

Вона усюди: там, де степ і квіти,
Від Кримських гір аж до самих Карпат.
Вона усюди: де сміються діти
І де волошок ніжний аромат.

Вона усюди: в Харкові, у Львові,
Там, де і Київ, там, де і Донецьк,
Там, де птахи, де мрії кольорові,
Старий Дніпро та теплий вітерець.

Вона гуляє, де росте барвінок,
Молитву промовляє на полях
І пише вірші, а на тих сторінках
Вечірні зорі та Чумацький Шлях.

Вона і там, на вільних полонинах,
І там, де Дністер, Псел або Десна,
Там, де ставки, де верби та калина,
Там, де в серцях людей завжди весна.

Вона блукає по стежках, дорогах,
У Ворсклі губить всю свою печаль,
Про мирне майбуття благає Бога,
Пускає сльози, схожі на кришталь.

Вона одна, не можна убивати,
Рвучи її серденько на шмаття...
Вона лиш хоче, хоче Вам сказати:
"Не треба, бо не буде вороття... "