Народила я сина на любов і щастя,
Водила його у храм до Божого причастя.
Вишивала при свічці біленьку сорочку,
Щоб на груди лягали вишиття віночки.
Словами научала єдиного сина…
Немає дорожче скарбу, як наша Україна.
Захисти її, синочку, як буде у скруті,
Не дай пролитись крові, немов червоній руті.
Я за тебе рідний, буду Бога молити,
Щоб не віддав життя ти орді несамовитій.
Захисти, Богородице, мирнії народи,
Піднімаю руки в небо під синії зводи.
Взимку землі відпочили, хочуть народити,
Жовтим колосом у полі люд твій накормити.
Тільки не сидиться «брату», не живеться мирно,
Наступає він на землі наші, вороже й настирно.
Відведи Господь ту «поміч», що кров п’є з народу,
Ти на небі, ти все бачиш – не лукавлю з роду.
В матерів усього світу ллються сльози стрімко,
Де ж ти, зірка перемоги? Так на серці гірко…
Народила я сина на любов i щастя
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2014
Свидетельство о публикации №114031604718
Свидетельство о публикации №114031604718
Рецензии
Щиро дякуємо українським матерям за синів-патріотів.
Слава Україні!
Владимир Соло 20.03.2014 02:35 • Заявить о нарушении
Слава Україні!
Владимир Соло 20.03.2014 02:35 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.