Подуріла раптом мати,
Треба сина виручати,
Бо женився не на тій:
Бідній, добрій і простій!
Треба відсіч добре дати
І невістку з хати гнати,
Звести наклепи на неї,
Сина звести проти неї!
І настав той час до дії,
Почались воєнні дії,
В ЗЛОБі сіяла брехню,
Звела з наклепу стіну:
- Це невістка в всьому винна,
Бо єхидна, зла, невірна,
Добре син її зробив,
Що провчив її – побив!
А невісточка була
Молода і « золота»,
Тихо сумки зібрала
І до матері пішла:
- Хай свекруха править сином,
Хай шукає іншу сину,
І знайде собі лиху,
Як ця мати на віку!
Це не байка, правда це,
Мудрість тільки тут живе,
Щоб свекруха не кричала,
То й родина міцна стала!
Не розумним треба стати,
Щоб добро із хати гнати,
А «матусі» Бог – суддя,
Що родини вже нема.
свекруха та нев стка
© Copyright: Валентина Большакова 59, 2014
Свидетельство о публикации №114031601633
Свидетельство о публикации №114031601633
Рецензии