Ти розкажи...

Ти розкажи, якого кольору кохання,
вогонь якого спалює до тла.
Якої сили й міцності бажання,
цю чашу випити на двох до дна.

Ти розкажи, чому сумують очі,
на грані відчаю зловивши відчуття.
Кілька годин серед чужої ночі,
де двох людей єднає почуття.

Ти розкажи, які на присмак поцілунки,
від яких кругом йтиме голова.
мої слова і не розірвані стосунки,
та знову я на якусь мить твоя.

Ти розкажи, чому не має віри,
все сказане тобою то вода.
А серце мріє про любов без міри,
та у твоїй душі живе- вона.

Ти розкажи, які на дотик руки,
переплетіння їх притягує тіла.
Без тебе жити, це нестерпні муки,
з тобою бути, це моя біда.

Ти розкажи, чому тепло не гріє,
а лиш ковток червоного вина.
І захмелівши, ми живемо у мріях,
напевне в цьому є весни вина.


Рецензии
Вітаю Вас, Галинко!
Вірш чудовий, багатий на творчі знахідки "на грані відчаю зловивши відчуття"

Мені дуже сподобався

Здоров'я Вам та натхнення

З теплом і повагою,

Богдана Синюк   15.03.2014 19:14     Заявить о нарушении
Дуже дякую п.Богданно за теплі слова, в яких відчувається підтримка і стимул до праці.

Галина Кицюк   15.03.2014 20:32   Заявить о нарушении