Чотири дороги до Сонця,
Вітер вирує, ламає віконця
Що будувались, не нами
В полоні Душа віками.
Вода - друга дорога,
В тілі надруга,
Закуті словами струмочки,
Емоції чорні шиють сорочки.
Третя дорога - в ніч вічну в'ється,
Темрява Душі над світлом сміється,
То образа, та гнів нікчемний,
Лише злу вічному приємний.
День настає вчасно та вічно,
Зло Душ людських палить публічно,
В ньому основа життя та щастя,
Егоїзму день зруйнувати не вдастя.
Чотири дороги
© Copyright: Валентина Островська, 2014
Свидетельство о публикации №114031505237
Свидетельство о публикации №114031505237
Рецензии