Киiв
мов жито, перевіяв –
сплива полова по живій воді…
Над заборолами прадавній Київ
у дикі очі дивиться орді.
Під золотими банями Софії
свята Оранта молиться за світ,
в якім добро,
і воля, і надія,
і навіть віра взяті у кредит.
Саме життя земля взяла за вимір…
Ревуть в Дніпрі пороги кам’яні…
І хрест,
який тримає Володимир,
мечем двосічним видався мені…
Свидетельство о публикации №114031504440
Глубокие по смыслу Стихи...
Перевела, оказывается, именно Ваше(может, на ФБ есть эти строки?..)или ссылку бы!
Если одобрите, то напечатаю у себя перевод:
Сидиш на крайці світу,
сам-один,
повз тебе тіні тягнуться без ліку,
немов безсилі коні до води,
мов по весіллю –
стомлені музики,
і там,
де чорний вітер відгуляв,
тобі раптово стане очі в очі
пташино ніжна,
лагідна, співоча,
свавіллям смерті змучена земля,
твоя пречиста Діва непорочна…
А Київ спав,
розбризканий між снів,
коли вітри відкрили небо потай
і дивна пані
в мідному човні
впливла тихенько в Золоті ворота,
уже і жовтень
скрапує з весла,
але сумує та каштани сіє
в холодну плав,
у сіро-жовту плав
для гості, що була як не була,
осінній Київ,
кароокий Київ…
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
У света на краю
сидишь один
а мимо тени тянутся без счёта,
что кони в направлении воды
иль музыканты
свадеб без почёта,
и там,
где чёрный ветер отгулял,
перед тобою встанет очи в очи
по-птичьи нежной,
ласковой, певучей,
насильем смерти выжженной земля –
твоей пречистой Девой непорочной…
А Киев спал,
размётан в полусне,
когда ветра открыли небо тайно
и дивна панна
в золотом челне,
не задержавшись
в Золотых воротах,
вплыла…октябрь
по каплям весь – с весла,
каштаны сеял, слёзы моросили
в палитры рябь,
в тот серо-жёлтый сплав
для гостьи, что была, как не была,
осенний Киев…
кареокий Киев…
спасиБо за оригинал.
С искренним уважением,
Света
Светлана Груздева 07.12.2016 13:47 Заявить о нарушении