Запам ятай, м й друже назавжди

Запам’ятай, мій друже назавжди:
Не повертаються до нас ніколи,
Ні час, який ми гавимо завжди,
А ні можливості, що відпускаємо до волі.

Не вміємо ми цінувати добру справу,
Тепло душі, фантазії політ.
Марнуємо, пліткуємо   на  «славу»,
Чим заробляємо в житті найтяжчий гріх.

Відсутність такту, грубість і зневага,
Розбещеність, образа та ганьба…
« Ні. краще всіх обов’язок, повага» -
Так мовить наших предків сивина.

Зарозумілість та зазнайство,
Корисливість і заздрість чорна - зла,
Найгірше за страшнішого шахрайства -
Вбивають  душу, молоді серця.

Під гаслом всемогутності
Мандрують ненависть, інтрига,
Наклепи, зрада та омана непроста.
І як бажаєш знати ціну ти людини  -
Поклич  до себе, якщо в смутку ти сама.

І ти побачиш, як вона страждає -
Пошкоджена, уражена її душа.
Вона чужого блага не  сприймає
І горю твоєму радіє - улесливі її слова.

А  ще народна мудрість вчить:
«У кращих ти людей навчись!»
А якщо гірших зустрічаєш,
Подякуй долі, що від зла ти не страждаєш.

Долай всі прикрощі, скорботи,
І збережи добро, любов  -
Візьми на себе всі турботи.
Хай буде мир, хай буде кров.

PS
«Пізнай себе – і  ти пізнаєш світ,» -
Сказав мудрець Сократ
 і ніби передав привіт.