Земля

Україна дорослою стала і сподобалась російській владі.
Але очі кристальні дівочі
сльози рано пустила печалі.

Мужність кровью залили
юначу, сотню вбили не витратив
честі, ті прокляті ворожії гості
ще не знають, що крають не точно.

Навпіл молодь не розділити, бо не
знають ще страху прокляті.
Не віднімеш ти цноту країни,
не відділиш того, що не хочем.

Наша спільна одна Україна
і єдиною буде на віки.
Сльзи ссохнуть на матері хустці
але кров залишатиме плями.

Плями честі ті гублять спільноту,
 ту спільноту, що за кордоном.
Поведінка громади ні вроку, бачим ми,
що ти бачить не взмозі, до останього побратима
ми цуратись не станемо гімну.

Українці ми у полоні! але каятись будуть зелені.

Автомати ви притащили, на ту землю,що кров вже вживала,
і ті смерті героїв країни на віка будуть вшиті словами,
ми поклін вам даєм від коліна, ви згорнули їм правдою в очі,
але вождь він не знає спільноти, він і стратить себе після бою.

Правда сильно дурному бьє в очі, та не хоче
дурний, вірить в зброю.
Ми колоною станем одною і не спинять нас ваші мрії,
не роздільна замля ще до бою, не роздільна бо кровью напита.

Склалось так,що Українці,від страждань, болю і плачу,
мають сильну стежину духовну і не знають здаватись без зброї.

Ті,хто проти своєї країни,не постануть в бій проти поля.
Виріс ти на чорному грунті і не знав до візитів цих горя.

Не забули ми ті покоління, що тілами степи захищали,
ми країни могучої діти, ми і в думках  з своїми дідами.

Страх віднімется наш перед боєм, так влаштований Українец.
Ти не в змозі здолати наш корінь-він в землі, що нас народила.

Ти копаеш нові нам кордони,але пахне чужою землею.

Заберайся в свою мать росію вона миру тобі нагадає.

Україна мудрішою стане і забуде злі ворожнечі,
витре сльози свої рукавами і подивиться
у майбутнє.

Ми не хочемо ворожнечі, і своїх бити теж ми не станем.
Відведіть свої ясні очі, від землі що набута віками.