* * *
Нас з нашим спасінням
розлучує вітер,
він бавиться тим що
від нього подітись
закоханим ніде,
мов зраненій мрії…
Освітлюй в безсоння
Судьбу нашу місяць,
зорій на все небо
і падай в обійми,
закоханих з’єднуй
в цілунку Любові.
Замріяних бавить,
гойдає надія
повірити в щастя
сягнувши у неба
незайманий простір
і разом зостатися.
***
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114031409627
Свидетельство о публикации №114031409627
Рецензии
