Никола Вапцаров. Не бiйтеся, дiти

Никола Вапцаров
НН БІЙТЕСЬ, ДІТИ

Переклад Любові Цай


Багато працюєм,
працюєм цілісінький день.
Та хліба замало.
Його не стача на усіх
            Ув очках малих
            страждання і горе лишень.
                На личках дитячих
                бачу я горе —
                таке неозоре,
                стурбовані очка дітей...
                В них розпачу край,
                жахи і схлип:
                Хліб!
                Хліб!

Послухайте, дітки,
послухайте, милі, сюди —
сьогодні, як вчора,
немає  чим вас годувати.
            І я не маю хліба для вас,
                не маю нічого для вас
                в цей час
                я віру хочу вам дати.

І прийдуть часи,
          діждемо ми їх, як воду
                в бетонний рукав їх буде запряжено.
                І будемо міцно тримати.
                Ми їх не відпустимо, ні!
                Їм скажемо:
                «Так буде всюди!»
                І буде, як скажемо ми!

І буде тоді у вас хліб.
Він буде, авжеж!
                І радість тоді спалахне
                у очах ваших, діти.
                Матиму я —
                то значить, ти матимеш теж,
                всім буде хліб,
                і всім буде радісно жити.

Щасливе життя завітає
                до нашої хати.
                Сьогоднішня пліснява
                піде в минуле і згине.
Робота в нас буде,
                і будем пісень ми співати,
                веселих пісень —
                ми в них славитимемо людину.

Коли я зістарюсь
         і прийде життя те чудове,
                крізь світле віконце
                вдивлятимусь я в далину,
                радіти я буду на вас,
                молодих і здорових,
                «Ти, світе, чудовий!» —
                плекатиму думку одну.

Так буде!
Та тільки сьогодні немає в нас хліба.
                І висохли груди
                нещасних тужних матерів.
Не плачте — від сліз нам розради не буде,
не треба плачу.
І крається серце,
                і душу нещадно роздер
цей плач ваш «тепер». 
І крається серце моє з журби.
Не бійтеся,
                діти
                діждемо
                ясної доби!


***

Никола Вапцаров
НЕ БОЙТЕ СЕ, ДЕЦА




Работиме много,
работим от сутрин до здрач.
Но хлеба е малко.
Но хлеба не стига, деца.
            И ваште лица
            са сгърчени вече от плач.
                И ваште очи
                са сухи и неми —
                такива големи,
                мъчително тъжни очи…
                И в тях е стаен
                ужас свиреп:
                Хлеб!
                Хлеб!

Послушайте, малки,
послушайте, мънички мои, —
така е днес,
наверно било е и вчера.
                И аз, понеже нямам храна,
                понеже нямам с какво,
                ето на:
                ще ви нахраня със вера. —

Ще дойдат години
              и ний ще ги стигнем водите
                ще ги впрегнем в бетонен ръкав.
                Не ще ги изпуснем, нали?
                Ще ги впримчиме здраво.
                Ще им кажем:
                «Така ще вървите!»
                И те ще тръгнат така!

Ще имаме хлеб тогава.
Ще имаме хлеб!
И радост в очите ще имате,
мънички мои.
Имам ли аз,
то значи да има за теб,
имаш ли ти,
то значи да има безброя.

И толкова хубав ще бъде
                тогава живота.
                И днешната плесен
                ще бъде безкрайно далеко.
Ще пееме всички.
                Ще пеем, когато работим,
                но радостни песни,
                които ще славят човека.

И, ако случайно
                и аз остарея, тогава
                ще гледам от своя прозорец
                далечния път,
                ще гледам как вие се връщате,
                бодри и здрави,
                и тихо ще шепна:
                «О, колко е хубав светът!»

Така и ще бъде!
А днеска оскъден е хлеба.
                На вашите майки
                гърдите са сухи сега.
Да хленчим — не ще ни помогнат
и хленч не ни трябва.
Но мен ме притиска
                жестока, дълбока тъга. —
За вашто «сега»
е горест стаена във мен.
Ала
        не бойте се, деца,
                за утрешния
                ден!


Източник:
Издание Никола Вапцаров. Съчинения, „Български писател“, С. 1979, под редакцията на Бойка Вапцарова