Моя Україно! Лебідко кохана!
Ні з ким незрівнянна і люба державо!
З дитинства шляхами твоїми я йду,
Як пташка співаю у райськім саду.
Я тут народилась, земля це моя,
Залюбки я читаю вірші Кобзаря.
Мене зустрічають гори та кручі,
І мова народу бринить у співзвуччі.
Влітку зігрівають теплі хвилі Дніпра,
І запах каштанів, бруківка стара.
Мелодія вальсу летить тополина,
І пісня в гаю луна солов’їна.
Тобі я вклоняюсь, моя Україно!
В душі виростають невидимі крила.
Твої вишиванки, віночки і квіти,
У серці живуть, немов заповіти.
Не має рідніше на світі землі,
Де ти народився, і діти твої.
Нове покоління, на нього надія,
Не вмре в нас з роками омріяна мрія.
Живе і не згине народ мій співучий,
Традицій одвічних барвінок квітучий.
Наш захист – молитва до Бога святого,
Шануймо своє, нам не треба чужого!
Моя Украйiно! Лебiдко кохана!
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2014
Свидетельство о публикации №114031401859
Свидетельство о публикации №114031401859
Рецензии