Д. Павлычко. В море я хотел печаль свою топить...
(вольный перевод)
В море я хотел печаль свою топить –
Вышел к морю рано – море спит.
В полдень иду к морю, слышу я,
Что оно смеётся звонко, как дитя.
И смущать его я не посмел,
Видно жить пока с печалью – мой удел.
Ночью снова к морю я пришел
И печальным море я нашел.
Разрыдалось море возле ног –
Утешал его, как только мог.
И забыл я, будто сон, мою печаль,
Улетела вслед за ветром она вдаль.
Март, 2014г.
(оригінал)
В морі я хотів печаль свою втопить –
Я до моря рано вийшов – море спить.
І мені його будити стало жаль –
Залишилася мені моя печаль.
Ополудні йду до моря і здаля
Бачу, що воно сміється, як маля.
І мені його смутити стало жаль –
Залишилася мені моя печаль.
Уночі до моря знову я прибіг,
А воно ридало біля ніг моїх.
І мені його самого стало жаль –
Залишилася мені моя печаль.
1957р.
Свидетельство о публикации №114031410851