Евген Маланюк. Мы поворачиваем вспять...

Мы поворачиваем вспять -
К охоте, шкурам и секире.
Меча стального рукоять
Не перевесит старой лиры.

И свежий запах ледника,
Забытый от начала века,
Плывёт дыханьем ветерка,
Как первый выдох человека.

И что ж? Теперь умрут сады,
Скуёт морозом полдень вешний,
И тонким саваном воды
Простор покроет многогрешный

Былой земли лихую плоть.
И лес пойдёт неспешно к югу,
Бессилье степи побороть,
Заполонить собой округу.

Мы поворачиваем вновь
К земле, к истокам чистым, к корню,
Чтоб разбудить живую кровь,
Чтоб к высоте подняться горней.

4.1.1941.

Перевод с украинского


Євген Маланюк

* * *

Ми повертаємося всп'ять
До шкур, ловецтва і сокири.
Меча важкого рукоять
Не важча від старої ліри

І свіжий подих льодовців.
Що насуваються неспинно,
Пливе, мов квітня теплий спів,
Мов віддих першої людини.

І що ж? Понівечить егіди.
Морозом спалить рідні вишні.
Тонкою плахтою води
Прикриє простір многогрішний.

Землі старої яру плоть.
Та знову ліс піде на південь
Безвладність степу побороть,
Помстить і вирівняти кривди.

Ми повертаємося знов
До ґрунту, до джерел, до корня
Збудити плодоносну кров,
Зрости у високості горні.

4.01.1941