Чи ті тямиш мій Массіно?
Чи ти чуєш мої речі?
Най накриє ніч осіння
Рясу з радощів на плечі.
Ти не віриш в гру у долю...
Ти не віриш навіть в Бога.
Та все ж маниш за собою
Та все ж граєшся, небога.
Буду ж вірити всім серцем,
І молитися за тебе,
Щоб колись в такий от вечір
Розпалить вогонь у небі.
Най пробачать нас тривоги,
Хай подме холодний вітер.
Та горить в віконці свічка
Найпалкіше за все в світі.
Чи ти тямиш мій Массіно,
Що весна давно на дворі,
А я як у ніч осінню
Все крокую за тобою.
Запитають добрі люди:
Чи ти йдеш по своє щастя?
Щастя ж та іще приблуда...
Поки йтиму, доти й буде.
Полюбилася з квітками,
Що розбризкали по стежці
Най я йтиму хоч віками,
Проте з вірою у серці.
за твором. Франко Сойчине крило
© Copyright: Александра Войновская, 2014
Свидетельство о публикации №114031310539
Свидетельство о публикации №114031310539
Рецензии