Басня Лиса и колобок

Жила собі лисичка
і мудрувала вірші
Про тьотєй і про дядєй:
Хто кращім є, хто гіршим.
Листівочки лисичці
приносив їжачок.
Вона ж " Хі-хі" у лапку,
"Який ти дурачок"

Гаразд, одного разу
Лисичка йшла по лісі.
Одну "крутила" фразу
про колобка-сюрприза...
"Та де ж цей вкусний хлопчик?"
замріялась...щє крок...
Аж от їй прямо в лапки
плигає колобок.
І каже: "Тьотю, тьотю
Будьласочка...не їж!
Йому лисичка каже:
"Мій сонячний, облиш!
На що мені ти здався?
Духмяний...і пухкий.
Ну що ти так злякався?
Я їм обід легкий!
Поглянь яка фігура,
не їм  я зовсім тіста
Та що ж я зовсім дура
нє "колобок не їсти".
Ось  хочу що сказати
Я люблю пісні слухать
Але погано чую...
захворіла на вуха...
Дружечок підійди,
сідай мені на носик
пісеньку заспівай
а я скажу як досить...
І колобок дурепа
заліз лисі на пащу
і заспівав їй репа
" Ой, щось загучно...нащо?"
А колобок не чує
співає про кохання
Біднесенький не знає,
що пісенька остання...
Лиса втомилась слухать
дістав вже,  "бєрендєй",
Ось, затикає вуха
Иого в повітря - гей!!
І паща вже так близько,
А в ній жахливо слизько...
"Ох тьотю завинив -
знайомитись хотів,
Пустіть пустіть будьласка
Яка жахлива казка...
Я більше так не буду!!"
"А що ж ти ліз до грудей,
і цілувався нащо,
хороша вже небуду!
ану влізай у пащу!"
Так колобочек бідний
Попався до обіду.