Межа. Анатолий Матвийчук

У каждого из нас своя межа:
Возможностей, терпенья и свободы.
У всех свои и правила, и гордость,
Их подсказала каждому  Душа.

Вдали весь мир хорош, на первый взгляд,
Вблизи – сторожевые башни те же.
Устроены так люди и земля,
Что всюду только межи, межи, межи…

Мы все живём по правилу Межи,
Суть наша  –  это ширмы и барьеры,
Железных клеток плен, силки вольеров,
Державные повсюду  рубежи.

Мы узники навязанных идей,
Приверженцы  условностей и планов,
Заложники вождей и хищных кланов,
И суеверий, и дурных вестей.

О, мой земной, мой бедолажный  люд,
Поделен ты  на племена и расы,
Вина и покаянье – кармы круг!
Распят судьбой  во времени,  в пространстве.

А мы стоим с тобою на меже,
Забыв, в конце концов,  про  осторожность.
А в каждом – безграничная возможность.
И Беспредельность Вечная в Душе.

Оригинал

У кожного із нас своя межа:
Можливостей, терпіння,  і свободи.
У кожного є правила й чесноти,
Які йому підказує Душа.

Та білий світ прекрасний лиш здаля,
А зблизька вгледиш охоронні вежі.
Влаштовані так люди і земля,
Що всюди тільки межі, межі, межі…

Ми всі живем за правилом Межі
Вся наша суть — то ширми і бар‘єри,
Залізні клітки, кам‘яні вольєри
Кордони і державні рубежі.

Ми в‘язні нам нав‘язаних ідей,
Раби страшних умовностей і планів,
Заручники вождів і хижих кланів,
І забобонів, і дурних вістей.

О, мій земний, мій бідолашний люд,
Поділений на племена і раси,
В кармічнім колі злочинів-спокут!
Розіпнутий у просторі і часі

Ми стоїмо з тобою на межі,
Забувши про останню обережність.
А в кожнім з нас — загублена безмежність.
Свята Безмежність Вічної Душі.


Иллюстрация из Интернета.