Впав букет
У Кличка для Шевченка,
То був знак
Кобзаря – Кріпака:
- Я не хочу ніяких букетів,
Бо в крові Україна моя,
Ви віддайте букет Інституцькій,
Де Майданні точились бої,
Де беззахисні гинули люди,
Мої дочки, онуки, сини,
Такі різні - Стрункі,
Сивочолі,
Такі різні - із серцем одним,
В тих боях народилася воля,
І нехай поки страшно за Крим,
Поспішають лелеки додому,
А їх крила виспівують гімн,
І сопілка дзвенить калиново,
І все повниться змістом одним,
Нас не раз ображали сусіди,
Били кулею і батогом,
В тих боях промайнули століття,
Та назавжди зміцніло добро!
Вірю, встоїмо і цього разу,
І вишневі розквітнуть сади,
Не у чварах і вогняній пастці,
А на мирній славетній землі!
12.03.2014
I вишневi розквiтнуть сади
© Copyright: Алена Скиба, 2014
Свидетельство о публикации №114031207887
Свидетельство о публикации №114031207887
Рецензии
Чудовий вірш, написаний людиною з чистою совістю і щирим серцем. Щиро дякую!
Бурчак Ворожбянский 12.03.2014 23:53 • Заявить о нарушении
Бурчак Ворожбянский 12.03.2014 23:53 • Заявить о нарушении