Питань багато...
Ладо Михайлови
http://www.stihi.ru/2014/02/28/6020
Міцніємо від щастя чи на горі,-
Коли життя не зовсім маків цвіт?
Смакуєш волю лише на просторі,-
Дарує насолоду слід від літ?
А ті літа, мов птахи полохливі,
Лиш мить і їх поглинула блакить.
І час згадати,- були ми щасливі,-
Вирує в серці,- іноді кипить.
Спотворює минуле, не жаліє,
Життя часом замулений струмок.
Та білим птахом лишилась надія,
А віра?Сива..., буцім-то пророк...
Думки в якійсь сіренькій комірчині,
І морок...Ми чекали на таке?
І по якій такій це все причині?
Чи залишилось у душі святе?
Питань багато.Більше ніж нам треба...
Суцільна йде у тілі боротьба.
Навіщо це? Нам так хотілось неба...
А вітер знов шепоче лиш:"Ганьба..."
ЛЮДМИЛА ЖУРАВСЬКА
Свидетельство о публикации №114031202961
Абдульмахмуд Рахимов 13.03.2014 23:48 Заявить о нарушении