Сусiдка

У лузi бiля рiчки

У лузі біля річки, «зелені чоловічки»,
На них роса упала, і зозуля накувала.

Зозуля закувала, нам хлопці нагадала,
Ой не гоже спати, «братів» треба стрічати.

Та й добре пригостити, за стіл їх посадити,
Та прямо в них спитати. Як живуть батько й мати?

А ще, як жінка й діти, чи можуть вони радіти,
Так, як було в Союзі, коли всі були друзі?

Тепер в них кулемети, танки й гранатомети,
А ми майже без зброї, і не такі «герої».

І варто їх спитати, навіщо проливати,
Червону кров у брата, що в нього своя хата?

За те, що своя доля, й навіщо та неволя,
Всі хочуть краще жити, що з цим, «брати» робити?

Ставати нам до бою, за правду і за волю,
Іти нам брат на брата, через придурка тата.

Не гоже, то є браття, нам ворогувати,
Бо накладе прокляття, на вас, батько і мати.

І не простить Всевишній, бо ми такі всі грішні,
То ж мушу Вам казати, ідіть додому спати.

До «родной сторонки», і до дітей, до «жонки»,
І до своєї хати, Вас будуть шанувати.

Михаил Онищенко   24.04.2014 09:37   •   Заявить о нарушении