У когось любов скороспіла,
Неначе хмаринка біла:
З`явилась на мить – і зникла,
Бо так вона звикла. Звикла...
Дощами моя сльозилася,
В безодню неба просилася,
Неначе молилася Богу,
Шукала назад дорогу...
А я її не пустила –
В любисточку коси мила,
Вплітала червону стрічку,
Згортала у вирій річку,
Плекала річкові лілії,
Ніби хмаринки білі...
Любове моя сльозлива.
Я вдячна тобі... Щаслива...
***
© Copyright: Тамара Грамарчук, 2014
Свидетельство о публикации №114031106708
Свидетельство о публикации №114031106708
Рецензии