Запалала не зірка – свіча -
Її вогник на світ Божий проситься,
В сповиточку маленьке дівча
Колисала свята Богородиця.
Всі дороги й стежки замело,
Пустирі, де ніщо вже не вродиться,
Та вдихала цілюще тепло
В мою душу свята Богородиця.
Одцвітали в садах яблуні,
У природі було все, як водиться,
Колискову співали мені
Моя матінка і Богородиця.
Де й взялись швидкоплинні літа –
Стала мама, як та сива горлиця,
А мене, як крильми, огорта
Мати Божа – свята Богородиця.
Не впізнати знайомих людей
І минуле уже не повториться...
Знову сниться: мене до грудей
Пригортає свята Богородиця.
***
© Copyright: Тамара Грамарчук, 2014
Свидетельство о публикации №114031106691
Свидетельство о публикации №114031106691
Рецензии