Украинским друзьям

Переводите вы знатно:

Неандертальці, пітекантропи…
Ми живемо так, як хочемо жить.
Шлях із варяг у Центральну Європу
Через поля українські лежить.
Маємо все і не маєм нічого,
Ділиться люд на холопів і знать,
Чути тривогу в дніпровських порогах:
Бога нового будуть скидать?
Хто ми? Та ми ж – православні поганці,
Котрі чекають ударів хлиста,
Котрі п’яніють від дикого танцю
І перепитої крові Христа.
Та не сп’яніти від дикого танцю,
Ідоли плачуть в потоках ріки…
Пітекантропи, неандертальці…
Власне, а хто ми, а хто ми такі?
Маємо все і не маєм нічого,
Ділиться люд на холопів і знать.
Щоб зазіхати на пазуху Бога,
Треба про Бога хоч трошечки знать.
© Анна Багряна. Всі права застереж

Перевод с украинского: Елена Карамзина

Неандертальцы, питекантропы…
Мы так живем, как нам хочется жить.
Путь из варяг к Центральной Европе
Между полей украинских лежит.
Все у нас есть, но погрязли в пороках,
Делится люд на холопов и знать,
Слышно тревогу в днепровских порогах:
Нового Бога будут свергать?
Кто мы? Да, мы – православная погань,
Ждущая вечно ударов хлыста,
Пьяницы дикие жизни убогой,
От перепития крови Христа.
Не опьянеть нам от дикого танца,
Идолы плачут в потоках чумы…
Питекантропы, неандертальцы…
Правда, а кто мы такие, кто мы?
Все у нас есть, но погрязли в пороках.
Делится люд на холопов и знать.
Чтобы себя уравнивать с Богом,
Нужно о Боге, хоть что-нибудь знать.
Когда зори горят радушием.

Оригинал: Анна БАГРЯНА

Коли зорі вгорі примружаться
Над проваллям земних низин,
Ти додай до своєї байдужості
Кришталь моєї сльози.

Ти згадай зіниці зволожені
В таємничім житті орбіт,
Через янгола подорожнього
Передай мені свій привіт.

Не навмисне, а так – випадково,
Якщо стрінемось раптом десь,
Не обмовимось ані словом,
Щоб не вбити своїх сердець.
© Анна Багряна. Всі права застережені.

Перевод с украинского: Елена Карамзина

Когда зори горят радушием
Над провалом земных низин.,
К своему долей равнодушию
Свет хрустальной моей слезы.

Вспомни ласковость глаз осторожно
В потаенном пути орбит
Через ангела подорожного
Передай тихий свой привет

А при встрече пустой, случайной
На отрезке путей лихих
Молчаливо сыграем в тайну -
В не убийство сердец своих ...

© Copyright: Елена Карамзина, 2011
Свидетельство о публикации №11107171749
Тот поцелуй.
Оригинал: Анна БАГРЯНА

Цей поцілунок – поза святістю.
І ми – багаті, бо змогли
В багатті щастя запалати
Посередi сірої мли.
Цей поцілунок – мов дарунок,
Мов нагорода за …гріхи.
Але чомусь гуде фрасунок
У гирлі гордої ріки.
Передчуття заупокою.
І непокоїть плин води.
Ти – за водою, я – з тобою
Пливу, не знаючи, куди.
Перепливаю всі сторіччя,
Які без тебе відбула,
І жду, що ти мене покличеш
В обійми вічного тепла…
Тону, не знаючи відчаю,
Стаю русалкою на дні,
І ти мене не помічаєш
На роздоріжжі водянім.
І стогне, тонучи, фрасунок,
В минуле ваблячи мене…
Та поцілунок – наче трунок,
Найкращий спогад про земне…
© Анна Багряна. Всі права застережені.

Перевод с украинского: Елена Карамзина

Тот поцелуй - из прошлой святости.
И наше счастье, что смогли
Разжечь костер взаимной страсти
На пустыре промозглой мглы.
Тот поцелуй - нам как награда,
Подарок смелым за грехи.
Но почему тоской досада
Встает в излучине реки.
В предчувствии заупокойном
Волнами плещется беда.
Ты за водой, а я с тобою
Плыву неведомо куда.
Переплываю все столетья,
В которых без тебя жила,
И жду, что ты меня приветишь
В объятьях вечного тепла...
Тону бессмысленно, отчаянно,
Русалкой падаю на дно...
А ты меня не замечаешь
На раздорожье водяном.
Тоска стонала, утопая
В пучине прошлого со мной...
Был поцелуй отравой рая -
Но лучшей памятью земной...

© Copyright: Елена Карамзина, 2011
Свидетельство о публикации №11107196040
Ты не кентавр, а я не амазонка.
Оригинал: Анна БАГРЯНА

* * *
Ти – не кентавр, а я – не амазонка,
Ми просто звуки із високих веж,
Заховані в невидимих солонках
Солоних марень і солодких теж.
Моя емблема – вічність на долоні,
Твоя – гітарна порвана струна.
П’ємо вино, солодке і солоне,
І сміємось, сп’янілі від вина.
Ти – не кентавр. А, зрештою, навіщо
Нам повертатись у міфічну суть
Й чекати снів – невигадано-віщих,
Коли сніги нас завтра заметуть?..
Не амазонка я, ну так вже склалось –
Не позбивать некованих копит…
Але чомусь на вежі поздіймались
І стоїмо, розгнівані на світ…
Не поспішай прощатися з весною,
Вона ще верне й тричі проспіва…
Ти не кентавр, але ти ще зі мною…
Не амазонка я, бо ще жива…
Не говори нічого, просто слухай:
Я – жінка із пророчого півсну,
Корись мені, немов стихійним духам!
Бери мою вогненність і весну!
Ти не кентавр. В мені ж – задатки Єви,
А ще по краплі неба і води,
І всі сади, всі звабливі дерева
Нахабно просять: “Підійди сюди!”
Не говори, не думай, не сварися,
Бо все одно від мене не втечеш.
Ми – не казки, ми не птахи із висі,
А тільки звуки із високих веж.
© Анна Багряна. Всі права застережені.

Перевод с украинского: Елена Карамзина

Ты не кентавр, а я не амазонка,
Мы просто звуки из высоких скал,
Затеряны в не видимых солонках,
Солено-сладкой магии кристалл.
Моя эмблема – вечность на ладони,
Твоя – гитары рваная струна.
Мы пьем вино – нам сладко и солёно,
Хохочем опьяневши от вина.
Ты не кентавр, да и не нужно это
Нам возвращать вещей мифичных суть
И жить во снах придуманных и вещих,
Когда снега нас завтра заметут.
Не амазонка я, как с грустью осозналось,
Мне не сбивать некованых копыт.
Зачем тогда на скалы мы поднялись
И наша злость на целый мир кричит?
Ты не спеши с любовью распрощаться,
Весна вернувшись трижды пропоет.
Ты не кентавр. Твой путь – со мной остаться.
Не амазонка я, но дух во мне живет.
Не говори – молчи и просто слушай –
Я женщина с пророческого сна
Ты покорен моим стихийным духом,
Теперь твои огонь мой и весна.
Ты не кентавр. Во мне ж задатки Евы,
Еще по капле неба и воды,
И все сады соблазном неги спелым,
Нахально просят : «Ну ка, подойди…»
Ты не сердись, не думай и не смейся
Ты пленный мой, куда бы не сбежал.
Не сказки мы, не птицы с поднебесья,
А только звуки из высоких скал.

© Copyright: Елена Карамзина, 2011
Свидетельство о публикации №11107091667
Я писала тебе...
Оригинал: Анна БАГРЯНА

Я писала тобі на затертому вічністю камені,
Я виймала перо із чорнильних і димних небес,
Я молилася снам
і гукала словами сакральними,
Проклинаючи ніч,
проклинаючи всесвіт увесь.
Як блукальник, закинутий часом і долею,
Як безсмертник зі скринею мертвих імен,
Я стояла з граніту,
я стояла із льоду і холоду
В білій магії рун,
в таїні пірамід і дольмен.
Я була скрізь і всюди,
я бачила рай і могилу.
Я висіла, прибита цвяхами до духів дерев.
І згоряли в мені моя Віра, Надія і… Сила,
А Любов залишалась горіти,
як німб у старих королев.
Ти мене не почув,
ну а бачитись нам не пристало,
Тільки погляд із подивом тихо повз мене минув.
Я – німа,
бо про щастя ми тільки мовчали,
Я – сліпа,
бо ніколи ти зрячим не був.
Розлилася загублена ніжність в чужому світанку.
В кожній чаші для мене –
єдиний маленький ковток.
Я, напевно, – твоя чергова і смішна забаганка,
Ну а може – якийсь-необдумано-впевнений крок.
Зупинитися варто і трохи побити поклони,
Певно, десь за горами захований вічності храм.
Це – мені.
А тобі – трохи щему в безсонні
І тупу меланхолію ще не розіграних драм.

Навіть зорі, здається,
лишились придавлено-давніми,
І на небі життя – мов застигло в
чеканні орбіт.
Я писала тобі на затертому вічністю камені.
Я любила тебе,
як повітря,
як сонце,
як світ…
© Анна Багряна. Всі права застережені.

Перевод с украинского: Елена Карамзина

Я писала тебе на потертом от времени камне.
Я створила перо из чернильных и дымных небес,
И молилась я снам
и кричала словами сакральными,
Проклинаючи ночь,
посылаючи в космос протест.

Как бродяга закинута в черное время судьбиною,
Как бессмертный с кувшином умерших заблудших имен
Я стояла гранитом,
стояла промерзшею льдиною,
В белой магии рун,
с тайной всех пирамид и дольмен.
Я была сквозь и всюду,
я видела рай и могилу
Я висела прибита гвоздями сквозь гордые души дерев.
И сгорали во мне, моя Вера, Надежда и.... Сила
А Любовь продолжала гореть,
как корона, как нимб королев.
Ты меня не узнал,
но а видеться нам не пристало
Удивленный твой взгляд мимоходом тихонько скользнул,
Я немая -
про счастье мы только молчали,
И слепая,
с тобой. Потому, что не зрячим ты был.
Разлилася потерею нежность в чужих одиноких рассветах
Для меня расплескав в каждой чаше единственной веры глоток
Из наложниц твоих,
я смешная до боли невеста,
Что решила прервать этот глупых расчетов поток.
Мне бы гордость сломать и пред ноги твои поклонится...
Где-то есть за горами запрятанный вечности храм -
Это мне.
А тебе - моей болью бессонной напиться
И тупую депрессию всех не разыгранных драм.

Даже зори теперь мне мерещатся сдавленно старыми
Жизнь как будто застыла в кольце из небесных орбит
Я писала тебе на потертом от времени камне
Я любила тебя,
словно ветер...
Как солнце...
как свет...
© Copyright: Елена Карамзина, 2011
Свидетельство о публикации №11107071471
Меню пользователя
Под январской тоскою...
Оригинал: Анна БАГРЯНА

* * *
Над посіченим січнем
Від зимової стоми
Стоїмо
пересічні
незнайомо-знайомі.
Кожен погляд – як здогад,
Кожен порух – як слово.
І чекаємо Бога
для своєї Любові.
І чекаємо дива
(Кажуть, див не буває),
Ідучи несміливо
Через пекло до раю,
Через лютий у літо,
Через літо… у січень,
І блукаємо світом,
І шукаємо Вічність…

Опиняється в хмарах
Від зимової стоми
Непарована пара
Незнайомо-знайомих…
© Анна Багряна. Всі права застережені.

Перевод с украинского: Елена Карамзина

Под январской тоскою,
После зимней истомы,
Встречей крещены двое
Незнакомо-знакомых.
Робким взглядом - догадкой,
А движеньем как словом,
Ждали Божьей разгадки,
Для Любви искры, словно.
Мы молились на диво,
Но чудес не бывает.
Для лениво-трусливых -
Ад на рай не меняют.
В стужу маялись летом,
Летом в зимнюю встречность,
И в потоке ответов -
Не нашли свою Вечность...

Обманулись дурманом,
После зимней истомы,
Два несхожих романа
Незнакомо-знакомых.
© Copyright: Елена Карамзина, 2011
Свидетельство о публикации №11107064098
Влюбленная гостья.
Оригинал: Анна БАГРЯНА

ЗАКОХАНА ГОСТЯ

Де небо зливається з простором,
Де магніти тримають світ,
Твоя закохана гостя
У чертогах душі стоїть.
Покличеш – не озирається.
Замість голосу – голий бог.
То, напевно, отак збувається
Бажання
Одне на двох…
© Анна Багряна. Всі права застережені.

Перевод с украинского: Елена Карамзина

Влюбленная гостья

Где небо сливается с вечностью,
Где мир на Атлантах стоит,
Твоя влюбленная гостья
У чертогов души парит.
Ты крикнешь - не обернется.
Божественность - в звуках нагих
Наверное, так создается
Желанье
Одно на двоих...
© Copyright: Елена Карамзина, 2011
Свидетельство о публикации №11107034910
________________________________________

А про Константинополь и Византию есть ли что у вас?

Казаков Юрий Валентинович   18.03.2014 19:58   •   Заявить о нарушении