Никола Вапцаров. Рибацьке життя

Никола Вапцаров
РИБАЦЬКЕ ЖИТТЯ

Ти бачиш
вітрило туге
і місяць на небі уповні,
гадаєш:
оце ось благе
життя, що поезії повне.

Вгорі —
перламутрова синь.
Ще небо
зірками нас бавить.
А бриза
легка голубінь
морські
         буруни
                кучерявить.

О,
вільне рибальське життя,
оспіване,
миле, принадне!
Про білих вітрил підняття
мені говорити
відрадно...

«Безкрайності» морю додай,
залий його синню
уміло, —
і вийде все добре украй —
картинно
і мило.

А тут, як 
оскалений звір,
нас вітер холодний жахає,
мов шротом важкезним
надмір,
холодними краплями грає.

Просолений,
мокрий, смутний
стоїш
під своїми ворітьми.
Дві риби лишень
у човні
срібніють у пітьмі.

Христос би спустився
либонь...
З рибинами
тими що вдіє?
В очах —
пломеніє вогонь,
і груди
стиска безнадія.

Тебе присипляє
дощем,
що лине у хату крізь стріху.
І сон твій
охоплює щем,
надія й оманлива втіха...

Про прикре
й суворе таке
рибацьке життя
лиховісне
хай слово скорботне
й гірке
на тужну обернеться пісню...

(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Оригінал:

Никола Вапцаров
РИБАРСКИ ЖИВОТ


Ти виждаш:
издути платна,
луна на небето излезла,
и мислиш:
живот е това,
живот преизпълнен с поезия.

Отгоре —
изгряват звезди.
Небето —
седефено свети.
От сушата
кроткият бриз
с ръката си
               къдри
                морето.

Ех,
волен рибарски живот,
описан
във толкова песни!
На мачтата — бяло платно…
Така да описваш
е лесно. —

Турни му «безкрайно море»,
залей го излеко
с синило
и всичко излиза добре —
картинно
и мило.

А туй,
че със вълчи зъби
студеният вятър ни хапе
и като тежки
сачми
те бият смразените капки?

Прогизнал
се връщаш дома
от влага.
А лодката зее.
И в кърмовия долап
две риби
във мрака сребреят.

Христос да би слязъл
сега
с две риби
какво ще направи?
От мъка —
очите горят,
гърдите —
омраза задавя.

На покрива
в рядката тръст
дъждът се полека оцежда.
Заспиваш.
И после в съня
изгрява далечна надежда…

Ех,
черен човешки живот!
Рибарски живот! —
неизвестност.
Не мож го разправи,
а то —
иди, че реди го на песен…


Източник:
Издание Никола Вапцаров. Съчинения, „Български писател“, С. 1979, под редакцията на Бойка Вапцарова