Крізь «Сон» Кобзарський, муштри грізні,
Не розгубив любов і в пеклі.
Він до Дніпра, до України,
Тарас Григорович Шевченко.
Ясні думки і вільні мрії,
В нащадках скресли крізь віки.
І Катерина, і Марія,
Майдан, герої, кріпаки.
У боротьбі за волю люду,
В усіх братерських страйкарів.
Бунтарський гнів вже вірші будять,
Проти гнобителів панів.
Слова бряжчать, гостріші сталі,
Немов багнети у руках.
Бо душ й сердець уже дістали
І не ржавіють у віках!..
… прокинсь, Тарасе!.. – день узріти,
Вкраїна звільнена від пут!
Нащадки знов, батьки і діти
Життя за волю віддають!
Святі слова, як іскри свічки,
Не гасне в них запалу гніт.
Бо волі дух Шевченка вічній,
Як невмирущий «ЗАПОВІТ»!..
... "Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте.
І вражою, злою кров’ю,
Волю окропіте!".
Прокинсь, Тарасе!
© Copyright: Петро Керанчук, 2014
Свидетельство о публикации №114030907927
Свидетельство о публикации №114030907927
Рецензии