Евген Маланюк. Карпаты

                Катре Гриневичевой

Тут поздние черешни. Дикой розы
Витает аромат едва-едва.
Земля родная, снова ты нова,
И я здесь, точно гость из Запорожья.

Ель, можжевельник, тучная трава,
И Прут шумит - его не растревожат
Ни заросли, ни камни бездорожья,
Ни призрачные тени, ни слова.

Прохладой веет с пастбища у брода.
Чем выше, тем неспешней звук шагов.
Откуда же такая здесь свобода -
В изгибах гор, в журчанье ручейков?..

Ещё чуть-чуть и, может, из долины
Мне в грудь ударит ветер Украины.

20-30.VIII.1937

Перевод с украинского


Євген Маланюк

Карпати

                Катрі Гриневичевій

Тут спізнені черешні. Дика рожа
Ще квітне, хоч на долах — вже жнива.
О, земле рідна, знову ти нова
І я оттут як гість із Запорожжя.

Смереки, ялівець, густа трава.
Та Прут шумить — його не затривожать
Ні хащі, ні камінні бездорожжя,
Ні людські тіні, ні земні слова.

Від полонини віє прохолода.
Чим вище, тим трудніш безкрилий крок
Людини. Та зате ж яка свобода
В цих хвилях гір, в срібних нитках річок.

Ще трохи — й майже степовий, неспинний
Ось в груди вдарить вітер з України.

20-30.08.1937