Никола Вапцаров. Романтика

Никола Вапцаров
РОМАНТИКА


Переклад з болгарської Любові Цай



Поему нині
                написати
                хочу,
нове у ній
в кожнім рядку
                пробивається хай.
Хай гордого демона
                крила
                в ній  стрімко
                тріпочуть,
що світом його б пронесли
                з краю в край.

Геть хлипання. 
Ще сумували вчора ми –
якоїсь там романтики
                нам треба?
Я впевнений – романтика з моторами,
                які співають
                нам під синім небом.
Цієї пісні вчути хто не в силах, –
не морщте 
                марно
                чіл своїх.
Вона на юних,
                вічно юних крилах
підносить
                до вершин
                стрімких.
В майбутньому я бачу, як
                ці зграї
дощем 
           проллють 
                зерно своє 
і у піснях,
               що зверху
                залунають
 труду
            і волі
                місце є.
Я бачу:
          над морями
                над містами,
й над спекою палкою майорять,
то линуть над зеленими полями 
й над Арктикою білою летять.
Це є нова романтика,
                що знову
нової сили набува.
То ж хай,
утілена у силу
                літакову,
обходить
світ
         сьогодні
                з краю
                в край.


***

Оригінал:

Никола Вапцаров РОМАНТИКА



Аз искам да напиша
                днес
                поема,
в която да диша
на новото време
                стихът.
Да тръпнат във нея
                крилата
                на гордия
                демон,
обходил от полюс до полюс
                светът.

Защо е този хленч?
Защо въздишат хората
по някаква романтика
                изстинала?
Романтиката е сега в моторите,
                които пеят
                под небето синьо.
И неразбрали тази песен горда,
напразно
               мръщите
                чела.
Тя носи вечната
                човешка бодрост
на яките
            стоманени
                крила.
Аз виждам в бъдещето тез
                орляци
да пръскат
            дъжд
                от семена.
И в песните им,
                рукнали
                отгоре,
да блика
            труд
                и свобода.
Аз виждам как
                прелитат
                над моретата,
високо над екваторния пек,
прелитат над зелените полета
и над арктическия снег.
Това е новата романтика,
                която
се ражда
и добива своя плът.
И въплотена в самолетно
                ято,
обхожда днес
от край
              до
                край
                светът.


Източник:
Издание Никола Вапцаров. Съчинения, „Български писател“, С. 1979, под редакцията на Бойка Вапцарова