Евген Маланюк. Цветущий сад, ночная полумгла...

Цветущий сад, ночная полумгла.
Блестит луна тяжёлою монетой.
..И полночь мая пьяно поплыла,
И рядом грех - невинный, неприметный.

Нет. Трижды нет, о Фауст молодой,
И ты, о Маргарита, так невинна,
А на траве следы горят бедой,
Но только Мефистофеля не видно.

В цветах пьянящих дышат тьма и грех.
Всё отравила страсть поблекшей ночи.
Из темноты шипит зажатый смех:
Лишь миг - и он взлетит и захохочет.

Перевод с украинского


Євген Маланюк

З „Ночей”

Розквітлий сад і місячна імла.
У вогких вітах — голос солов'їний.
... І ніч майова п'яно попливла,
І гріх стає, мов дівчина, невинний.

Ні. Тричі ні, о, Фавсте молодий,
І ти о, Марґарито, світла й чиста:
Між трав і квітів — вогняні сліди
Того, хто все закляв отут, — Мефіста.

В сп'янілих квітах дишуть тьма і гріх.
Все отруїла тьмяна пристрасть ночі.
З-під темноти сичить стиснутий сміх:
Ще мить — він з'явиться і зарегоче.

1932