Дякую тобі за мою посмішку перед сном,
Я як малий, весь час сподіваюсь на краще...
Не зупиняючись день за днем, я крокуючи на пролом,
Без посмішки - важче...
Дякую тобі за прості та зрозуміли слова,
Що ти в листах або в думках мені надсилаєш.
Ну що поробиш, забита під час не тим голова,
Та й ти все знаєш.
Дякую тобі за відвертий погляд глибоких очей,
Дякую, за свіжий подих живої надії.
І запах кави, що ллється поміж всіх до болю дрібних речей.
Коли ти радієш.
Дякую тобі, за теплий березень після зими,
Я вчора бачив, що скоро квіти розкриє вишня.
А на лугах, наче в казці народній, мальовані килими,
Біль став колишнім...
Дякую тобі, за мою посмішку перед сном,
Я як малий весь час сподіваюсь на краще...
Закрию очі, уява малює наче в художній альбом...
Без посмішки - важче.
Без посмiшки - важче
© Copyright: Налоксон Максимович, 2014
Свидетельство о публикации №114030701518
Свидетельство о публикации №114030701518
Рецензии