Мова...
Пісня солов'їна, що зраннЯ
ДолинА крізь простір, мов промінчик сонця,
Розквіта неначе квітка весняна
Крізь сніги і холод, крізь вітри і стужу
Ти почуєш завжди рідні голоси
І свою єдину рідну пісню-мову,
Що відлунням стала щедрої краси:
Той садок вишневий, що обабіч хати...
Той Дніпро широкий котить хвилі все...
Й червона калина ой у лузі гнеться
Та дитя ягнята повсякчас пасе...
Свидетельство о публикации №114030701071