Слiпий озвучено

Звук HD
http://salamandra.if.ua/stg1/slipyiy.mp3

Ютуб
http://youtu.be/2T39EyPLu2E



Сьогодні березень. Плаксивий ранок
Прийшов на зранений, зажурений Майдан.
Година сьома, ще не день - світанок,
Й туман накрив усе, немов саван.

Дві бочки склали в паровозну піч,
Витає дим блакитними клубами,
Сьогодні в них палили цілу ніч
І кожен подумки їх огортав руками.

- Я «Небо», рація шумить, -
«Щит», чуєш, «Небо» викликає,
- Я «Березень», твій «Щит» ще спить, -
Я зміну вже до тебе надсилаю.

«Щит» спить. А дерев’яний щит
У сажі весь і з діркою на виліт…
Довкола квіти, він один стоїть,
Вартує, тих, котрі пішли зі світу.

Горять свічки, лампадки межи квітів,
Їх побратим склада у безкінечний ряд.
Несуть харчі і чай для довголіття,
І зміна порядкує, створюючи лад.

Кудись біжать, а хтось фотографує,
Хтось щиро плаче, бачачи журбу,
Біжать і йдуть, і тихо так крокують,
Героям  промовляючи мольбу.

Ось двоє йдуть: старий, - неначе мощі,
Благенький плащик,  витертий картуз,
Той погляд внікуди, він вийшов з ночі,
З туману сірого зійшов на чорний луг.

Пом’ятий весь, він зовсім вже без сили
На хвильку зупинився, дивлячи кудись,
Ні, не на квіти чи світлини, очі сірі
Дивились внікуди, а сльози все лились.

Він є сліпий! О Боже, люди добрі!
За що каліці знову ось цей біль?
Старі й безсилі, але все ж хоробрі
Стояли двоє межи людських хвиль.

Вона розповідала, що довкола:
Мішки, бруківка, шини і дошки,
І квіти, що вкривають землю голу,
Немов ріка, в якої з горя береги.

Дощ моросить і втома замагає,
Лягає плащ на мокроту коліс,
А він все дивиться і очі не змикає,
Лице все мокре від дощу і сліз.

Він одинокий, десь із Запоріжжя
Приїхав вмерти, тут, серед людей
У місті, де хрещате роздоріжжя
І під ногами сажа й чорний глей.

Вони пішли униз по Інституцькій,
Та жінка-поводир вела його у бій -
Не старця, а героя, що за подвиг людський
Зачислений навічно у «Небесний» стрій.

Герої не вмирають!
Герої не вмирають!
Герої не вмирають!