Бідкався пан, що добро пропаде,
Хто після смерті його збереже?
Просив пан у Бога вічне життя,
Щоб бути з майном своє все буття.
Пан постарів – все живе і живе,
Та неміч спокою йому не дає,
Майно вже не любе, не любий цей світ,
Все чахнув той пан та все тілом хворів.
Тоді зрозумів і віддав все добро
На радість всім дітям, в серцях їх тепло!
Лиш Бога просив милосердя йому,
Щоб прийняв гостинно в обитель свою.
Така вже ця правда, таке вже буття:
Є люди, що цінять майно не життя.
Вічні ті цінності, що на Землі
Живуть в милосерді і доброті,
29.07.12
Панське добро
© Copyright: Валентина Большакова 59, 2014
Свидетельство о публикации №114030506829
Свидетельство о публикации №114030506829
Рецензии