Весна 2014
Йде весна, а жало;би по вінця…
Все ж птахи прилетять з чужини
У краї, де хіснують чужинці -
Сівачі матерям сивини.
Як при німцю заплакані очі,
Такі ж власовці, ті ж казачки,
І суцільні прокльони жіночі,
І на лацканах хижі стрічки.
Як тоді несуть новий порядок,
Засівають облудою край,
Накопали на могилках грядок
І збирають зі сліз урожай…
Бронетехніка знищує пляжі,
Кримські гори втопились в диму,
Задихнулась магнолія в сажі,
Рокіт танків порвав тишину…
Одинокі приїжджі зіваки,
При дорозі трима трикольор…
По-варшавськи гуляють казаки -
Дика зграя словесних задьор.
Звідкись лине українська пісня,
В перехожих забились серця…
В грудях радості робиться тісно…
На обличчях усмішки-сонця.
„Ще не вмерли…“ співають татари,
Жовто-сині тримають в руках,
Посміхнулося сонце крізь хмари…
Й покотилось гулять по степах….
05 березня 2014 року
Свидетельство о публикации №114030510033