Я пишу тобi, Тарасе, лист не красномовний

Я пишу тобі, Тарасе, лист не красномовний,
Зажурилася країна в молитві жалобній.
Біль руйнує моє серце і тривожить душу,
Перевертні та злодії Україну душать.

Як колись, її грабують, будують маєтки,
А у бідного народу дзеленчать монетки.
Так правителі огидні вже нам надоїли,
Що повстали проти бісів діти України.

У нерівному двобої життя положили,
В матерів ще молоденьких скроні посивіли.
Ти прости мене, Тарасе, щодо тебе пишу,
Гарантую – свою землю у біді не лишу.

Як би встав ти й подивився на Вкраїну милу,
Покотилися би сльози, не знали б упину.
Але сила у народу, ти правдиво пишеш,
Вже тікають вороженьки, тільки видно спину.

Спи спокійно мій Тарасе, щиро обіймаю,
До твого палкого серця слово промовляю…
Ми довершимо почате, ти не сумнівайся,
Клятий ворог вже у пасці, тож не побивайся.

Відповість за всі знущання з бідного народу,
З Галицьких земель привітних до самого Сходу.
Лист закінчу я словами – Слава Україні!
Буде велич та достаток у державі милій!