Так хочу думати я часом,
І в бій вступити з власним страхом,
Щоб він посипався десь крахом,
В безодні дум моїх завзятих...
Це він скував мене по швам,
Й залишив десь гіркий там шрам,
В полон взяв мозок мій на мить,
Поки душа моя ще спить, а голова
від буднів цих тріщить...Не можу..
У голові моїй гуде там шторм,
Від ваших вдаваних моральних норм,
Якісь фальшиві всі... не справжні,
Вночі і вдень маскуєтесь як блазні;
Лиш привід дай вам для розмови,
Струмком брудним підуть промови,
Про сенс життя й тому подібне,
Яке ж все схоже і огидне!
Невже не можна чесно жити,
Кохати, дихати й творити,
Вже ліпше все в собі те затаїти
Ніж вас людей земних же зрозуміти...
Не розум...
© Copyright: Диана Шевченко, 2014
Свидетельство о публикации №114030400419
Свидетельство о публикации №114030400419
Рецензии
Диана, Вы молодчина! Стихи у Вас трогательные и мелодичные...
Мила Войцеховская 27.03.2014 00:44 • Заявить о нарушении
Мила Войцеховская 27.03.2014 00:44 • Заявить о нарушении