серпанкове... - Из Марианны Вьен
А місяць серпиком повис –
премилий, поетичний,
так звабно дивиться униз...
І дахом черепичним
звіває вітряна пора,
пустує...
Безпардонно
блукає по пустих дворах
змітає пил з балконів.
А місяць-серпик, хмарний шум –
розтане у серпанку,
а я пишу тобі... пишу...
Та марна забаганка...
В рядки зливаю самоту,
мовчання до мороки...
...а промінь візьме висоту
і знов... і знов – нівроку.
Оригинал:
Отсрочка.
Марианна Вьен.
Повисла серпиком луна –
мила и поэтична,
и притягательно-юна...
По крышам черепичным
гуляет ветер – тут и там,
резвится...
Беспардонно
снует по разным адресам,
сметая пыль с балконов.
Все преходяще, – стихнет шум,
растает серпик в дымке,
а я пишу тебе... пишу...
еще одна попытка
саму себя перекричать,
излив молчанье в строчках.
...беспечность первого луча,
и вновь... и вновь – отсрочка.
Свидетельство о публикации №114030403755
Грамм 08.03.2014 00:21 Заявить о нарушении
Да просто не пишется сейчас, хочется душу занять, чтоб не пустела надолго...
А ещё - переводы сами иногда слагаются - иногда с украинского на русский, иногда наоборот... Это нужно только мне самой, честно-честно!)))
А стихи Мариши очень люблю, они и без переводов прекрасны, да!
Спасибо!
Соловей Заочник 08.03.2014 00:50 Заявить о нарушении
Грамм 08.03.2014 01:15 Заявить о нарушении
Ластівки гніздечко звили в стрісі.
А вівчар жене отару плаєм,
Тьохнув пісню соловей за гаєм.
Приспів:
Всюди буйно квітне черемшина
Мов до шлюбу вбралася калина.
Вівчара в садочку,
В тихому куточку,
Жде дівчина, жде.
Йшла вона в садок повз осокори,
Задивилась на високі гори,
Де з беріз спадають вранці роси,
Цвіт калини приколола в коси.
Приспів.
Вже за обрій сонечко сідає.
З полонини їй вівчар співає:
— Я прийду до тебе, як отару
З водопою зажену в кошару.
Приспів.
Ось і вечір, вівці біля броду
З Черемоша п’ють холодну воду,
У садочку вівчара стрічає
Дівчинонька, що його кохає.
Соловей Заочник 08.03.2014 02:30 Заявить о нарушении