Пробач...

Пробач, що так хотіла бути поруч..
Пробач, що обіймала залюбки...
Пробач, що задля нас - долала гори...
Пробач, що не простила всі гріхи...

Пробач - одне єдине слово,
Долає розум й час завжди...
Пробач, та я давно... Уже  готова...
Від болю і розлуки утікти...

Пробач, але терпіти вже несила ...
Із серця льється жаль, а не любов...
Останії слова твої  - убили...
Все те святе, що зігрівало в серці кров...

Пробач, та важко написати все відразу,
Весь біль згадати не підсилу і мені....
Вже так хотілось бути в щасті разом...
Натомість - лиш розлука в далині...

Пробач, лунає слово недоречно...
Пробач... Таке солодке та гірке...
Пробач - я промовляю це сердечно...
Пробач, але усе таке  хитке...

Пробач, що поки ти гуляв - тужила,
Пробач, що закривала від дощу...
Пробач, коли у холод ніжно  гріла...
Пробач, я не забуду ,та прощу...

Пробач! Я так хотіла закричати,
Та жаль я не змогла... За це й пробач...
Я не бажаю тебе в когось позичати...
Бажаю щоб моїх був почуттів оповідач...

Пробач, за цю любов  безперечну...
Пробач, що лиш для тебе це пишу...
Твоя вся гордість була недоречна,
Та я словами цими не грішу...

Пробач, мабуть потрібно відпустити...
Останній погляд, серце, залишити і піти...
Та Бог судив нам разом в світі жити,
Тому, якщо кохаєш  - ти прийди!