Д1воча л1рична
Голос11вськ1й парк у сн1гу,
Б1лим пухом земля там укрита.
Я щастлива по м1сту 1ду,
Бо не скривджена ще й не побита.
З мене шапц1 нихто не з1рвав,
Не затискав в кущах у темряв1,
Честь дивочую не сплюндрував
1 слова не пролаяв «ласкав1».
Ось тому я по св1ту 1 йду
С гордо п1днятою головою,
Як побачу, кричу патрулю:
- Слава Ки1ву – м1сту-герою!
1993 р.
От автора: В страшном сне не снилось,
что стих будет актуальным по сей день!
Свидетельство о публикации №114030200632