Звичайна тиша полонила наші душі.
І вічним болем і страхом, ми окуті.
Невже це ми, невже ми цього хочемо,
Невже ми сліпі, невже розкол не бачимо.
Чому не сильні, чому себе під ноги кидаєм,
Ми одна країна, ми сім*я, нас наша земля об*єднає.
Чому не схаменетись, чим вам спокій заважає
Можливо живем не як хотеться, але стабільності - вистачає.
Подивіться в щирі очі, своєї дитини,
І побачте в них красоту любові милу.
Подивіться в щирі очі, своєї дитини,
Не заберайте радість, не дайте сльозі пролиться.
Наші серця чисті і готові кохати, оберігати
За руки один одного тримати.
Тож схаменіться, за голову візьміться.
І вогню в очах не дайте загаситься.
Тиша...
© Copyright: Панчина Анна, 2014
Свидетельство о публикации №114030206239
Свидетельство о публикации №114030206239
Рецензии