Моя душа взлетіла у повітря,
А тіло стало грубим і важким.
І весело — ось так літать по вітру,
Коли я став і хворим, і німим.
Моїй душі ніщо не заважає,
Свобода є, і я її схопив.
Що буде далі, я і сам не знаю,
Що є тепер — для цього бракне слів.
Моя душа — свобода в грішнім тілі,
А я один — обранець слабаків.
І мої очі сльози защемили,
Я відчуваю: знову бракне слів.
Моя душа до неба підвелася,
І я один торкнувся до небес.
І тут в душі пожежа зайнялася.
Невже нема у світі тих чудес?
Моя душа
© Copyright: Марина Сидоренко, 2014
Свидетельство о публикации №114030205995
Свидетельство о публикации №114030205995
Рецензии