Плач Украiни на укр. яз
Пам'яті загиблого на Майдані 17 - річного тернополянина Назарія Войтович
1
Усіх до єднання кликала країна, мати на повстання не пускала сина,
але не послухав він своєї неньки, розійшлися в дУмках їхні доріжЕньки.
2
За іншую долю, за волю жадану...полетів соколик помогти Майдану,
поруч із братами за правдоньку стати, тільки не гадали, що почнуть стріляти.
3
Кулі засвистіли та й над головАми, раптом зколотилось сЕрденько у мами,
мов тривожні дзвони в грудях задзвонили...кричали ворОни, що синочка вбили.
4
Він упав на площі і завмер навічно, не матимуть прощі вбивці політичні,
на народ безсилий навалилась зграя, чинить суд жахливий, беззбройних вбиває...
5
Всіх судити буде лише Бог єдиний! Ой, скажіте, люди, хто мертвих підІйме?!
У годину чорну смерть прийшла до хати, хлопцю молодому жити б та кохати...
6
А тепер ось лЕжить у труні холодній, честь йому належить в пам'яті народній.
Заслужили шану та подяку щиру герої Майдану, що хотіли миру!
7
Кров'ю захлиснулась гарячою зЕмля, від сну сколихнулось козачеє племя.
Скільки ж ті кайдани можна волочИти, доки кляті пАни будуть нас душити?!
8
Зрадників карають по закону й праву, славу здобувають браття за державу,
у нерівнім бою гОлови поклали, щоб для нас з тобою кращі дні настали...
9
На братській могилі не співає птаха, зруйнований Київ, як загальна плаха.
Плаче Україна у часи скорботні за кожного сина з Небесної Сотні.
( авторська пісня ) 28.02.2014р.
Свидетельство о публикации №114030205498