Буває повінь, іноді, й зимою,
Коли тепло змете космічний лід,
Й насититься весною небозвід,
То річки скреснуть, сповняться водою.
Як стужа вернеться, само-собою,
Від повені пропаде всякий слід, -
Мороз для неї справді не сусід,
Всю силу повінь викаже весною.
Все має бути в свій законний час,
Тут не врятує жоден викрутас,
І навіть дивні вибрики погоди.
Лиш по зимі весна до нас прийде,
Там літо в осінь тихо перейде, -
Такий одвічний календар природи.
***
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2014
Свидетельство о публикации №114030204419
Свидетельство о публикации №114030204419
Рецензии
Дуже гарно і метафорично! Сподобалося.
З повагою.
Борис Смыковский 05.03.2014 00:07 • Заявить о нарушении
З повагою.
Борис Смыковский 05.03.2014 00:07 • Заявить о нарушении