Дякую

З моїх, мені нерідних, вуст
Моє тобі шалене дякую.
Ти швидко зміг зламати щось,
Роками що тримало ґратами.

Що саме ти, моє табу,
Не маючи на те бажання,
Навчив терпіти та чекати ту,
Яка не знала, що таке чекання.

"Щось таке гарне.. Ти дивись у дзеркало!",-
Ти перший (хоча й так рідко то було),
Примусив вірити, що є бажаною і гарною.
Ціннішого дарунку бути й не могло.

Та намагаючись втекти,
Зробив мене для мене ж різною.
Багато сталося пройти,
"Тобі" лише хотіла бути сильною,
Дарма,
але довести, що я знаю, вмію все,
Мовчати, доки не прорветься.
Тримати все в собі я ще навчусь.
Тобі про це дізнатись вже не доведеться.

Довів, що сила почуття,
Існує добре і без сенсу,
Який шукала аж до забуття.
Хоча так легко називати все це просто "сексом")

Але, буває, хочеться обіймів та казок,
Сумісних спогадів, а не лише моїх.
Сховати твоє серце від турбот,
Забути остогидлий мені гнів..

І все це буде! В кожного окремо.
Як сніг на голову, як ти колись мені.
Сьогодні ж все це недаремно
Було. Чи є.
Ми - досвід. В кожного він свій.

Я дякую!
(Я хочу бути вільною в думках)
За те, що спробував зізнатись.
За все, що ти приніс та зруйнував.
Але мене таки не покохав.

Запам'ятовуй що, кому казав.
Людей не плутай.
Навіть тих, що знав.

Тепер ціную кожне слово,
Емоції та почуття.
Цінуй і ти.
Коли побачиш мене знову,
Згадай -
Я дякую. Бо ти змінив моє життя.