Була в Миколаєві.
В Київ поїхала,
Квитки на Тбілісі
Два дні брала.
А потім в Тальне
Автобусом їхала,
А там від Папужинець
До села.
З автобуса вийшла,
В магазин увійшла,
На мене жінки поглянули,
Спитали чи не Ганчина я,
Дивувалась: «І тут мене впізнали.»
Жінка одна підхопилася:
«Ти Галя, я ваша рідня!
Боже, змилуйся!
Тітка плаче за тебе щодня!
Чутка пішла,
Що аварія поїзда
З Миколаєва в Київ була,
А тебе все немає,
Баба голосить:
«Пропала Галочка моя,
Двоє сиріт на мене лишила!»
Плаче на три всі села!»
Через Папужинці бігла,
Кого не зустріну,
Всі впізнають, хто я,
Кладку пробігла,
Тікич позаду,
На гору бігом,
Ось і хата моя!
Побачила тітоньку –
Всміхнулась, заплакала:
«Слава, Богу, дитино моя.»
*** 20 лютого 2003р
Сербія Белград
Слава Богу, дитино моя
© Copyright: Галина Колесниченко 2, 2014
Свидетельство о публикации №114030210227
Свидетельство о публикации №114030210227
Рецензии