Валентина

               

Ніч.  Місяць  стоїть.
Через  гілля  проміння  і  тиша.
Дві  подружки  ідуть,
Тиху  мову  ведуть,
Їх  дитинство  і  юність  колише.

Я  згадую…57 рік.
Ти  ланкова,
Комсомольська  бригада,
А  ти  голова.
Важке  життя,
Але  весело  жили,
Без  телебачення  не  тужили.

Утомлені,
Але  йшли  танцювати,
А  рано  вранці
Треба  вставати.
Ти  ланкова,
Ти  голова,
За  тобою  бригада,
Наче  скала.

            ***            21 лютого2003р
                Сербія.  Белград


Рецензии