Валентина
Ніч. Місяць стоїть.
Через гілля проміння і тиша.
Дві подружки ідуть,
Тиху мову ведуть,
Їх дитинство і юність колише.
Я згадую…57 рік.
Ти ланкова,
Комсомольська бригада,
А ти голова.
Важке життя,
Але весело жили,
Без телебачення не тужили.
Утомлені,
Але йшли танцювати,
А рано вранці
Треба вставати.
Ти ланкова,
Ти голова,
За тобою бригада,
Наче скала.
*** 21 лютого2003р
Сербія. Белград
© Copyright: Галина Колесниченко 2, 2014
Свидетельство о публикации №114030210208
Свидетельство о публикации №114030210208
Рецензии
