Ой, Господи, які ж думки були у тебе,
Коли ти жіночку творив
На білій хмарі в синім небі
Під співи райських солов’їв.
Чи то такі в його уяві
Жіночі образи були,
Чи то в раю сади весняні
Творця із розуму звели.
Тож руки божі, взявши тіло
Ліпили груди, зад, перед.
І пальці рухались уміло,
Коли втирали в тіло мед.
Чи знав ти, сидячи на небі,
Що не пройде і сотні літ -
Творіння те навколо себе
Вертіти буде білий світ.
За очі ці небесно-сині
І за вуста, як спілі вишні
Мов з глузду з’їхавши мужчини
Тебе молитимуть, Всевишній.
Слова в молитві проти ночі,
Слова в молитві на світанні
За неземну красу жіночу,
За неземне святе кохання.
Березень, 2014.
Вірші мого батька, Дмитрієва Сергія Дмитровича.
***
© Copyright: Анна Сергеевна Дмитриева, 2014
Свидетельство о публикации №114030109697
Свидетельство о публикации №114030109697
Рецензии