Поклич мене в свої сни.
О, ні, не буде омани!
На дно душі зазирни…
Болять мені твої рани…
І квилить серце-пташа,
Що я не можу торкнутись…
О, як же болить душа
Роз’єднана, не почута!
Як сумніви душать твої!
Ну, хочеш, я тінню буду?
Нема в мені – жала змії…
Не вір в те, що кажуть люди!
Із тисячі різних облич
Твоє не можу прогнати…
Коханий, мене поклич!
Тепло твоїх рук пізнати…
Позови меня в свои сны. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2014
Свидетельство о публикации №114030106870
Свидетельство о публикации №114030106870
Рецензии