Моя весна...

Ось і минула сніжна зима,
Сніг і мороз унесла вода,
Смуток й самотність втекли назавжди,
Щастя й натхнення у гості прийшли...

Як же я довго чекала весну,
ніжну, квітучу, таку запашну,
Мрії плекала про час цей чудовий,
про зустрічі дивні і загадкові;

Як же я хочу відчути той цвіт,
Вдихнути його і сказати "привіт",
Сміятись шалено на весь Божий світ,
І читати Шевченка старий "Заповіт";

Щоб день весняний мій настав,
І сміхом дитячим серця звеселяв,
Щоб злість і ненависть запутались в тьмі,
що сковують милість на нашій Землі;

А люди скоріше творили добро,
І віру вселяли, забувши про зло,
Щоб двоє сердець віднайшли почуття,
що стримують щирість земного буття,

А мати рідненька зустріла дитя,
Із довгої-довгої дороги життя,
До себе його, щоб вона пригорнула,
Й сказала все те, що нарешті збагнула;

І світу, щоб сонце пекуче всміхнулось,
А злива дощу сама схаменулась,
Бо в сонці уся наша радість квітнева,
що дарить всім нам почуття березневі...
                (1 березня 2014)