Жiноча осiнь

Жіноча осінь
Полоще  осінь  вереснева  злива,
Кудись  сховались  мрії  і думки...
Та  я  щаслива...  Справді,  я  –  щаслива!
Моє  багатство  –  то  мої  роки.

Вмиває  дощ  червону  горобину,
А  серце  огорта  солодкий  щем:
 Його  не  стерти  золотим дощем -
У  вересні  дала  життя  я  сину...

Запахла  в  надвечір’ї  матіола,
І  перша  зірка  в  небі  мерехтить,
А  я  так  хочу  зупинити  мить,
Яка  вже  не  повториться  ніколи...

Сестричка - осінь  на  моїм  порозі
Постала,  як  в  саду  дозріла  слива...
Стою  в  задумі  я  на  півдорозі:
Хоча  й  не  вічна,  але  все  ж  щаслива...


Рецензии