Жiноча осiнь
Полоще осінь вереснева злива,
Кудись сховались мрії і думки...
Та я щаслива... Справді, я – щаслива!
Моє багатство – то мої роки.
Вмиває дощ червону горобину,
А серце огорта солодкий щем:
Його не стерти золотим дощем -
У вересні дала життя я сину...
Запахла в надвечір’ї матіола,
І перша зірка в небі мерехтить,
А я так хочу зупинити мить,
Яка вже не повториться ніколи...
Сестричка - осінь на моїм порозі
Постала, як в саду дозріла слива...
Стою в задумі я на півдорозі:
Хоча й не вічна, але все ж щаслива...
Свидетельство о публикации №114030105707